Гук Оксана Олександрівна
ЗОШ с. Лішня, Драгобицького р-ну Львівської обл.
Ще зовсім трішки й ми стрибнемо у прийдешнє майбуття! Олеся –надзвичайно скромна і тиха учениця. Вона була дуже невпевнена в собі, боялася виділитися серед інших і не могла визначитися, ким стати в майбутньому, вчилася посередньо.
Минулого року 10 клас почав займатися за курсом «Комп’ютерні технології для місцевої спільноти». Олеся наполегливо виконувала всі завдання з подругою Іриною, отримуючи велике
задоволення від результатів своєї праці. Коли прийшов час проектів, група, де працювала Олеся, виконала проект на тему «Музей шкільництва». Робота надала учениці впевненості в собі. Вчителі зауважили значне покращення в її знаннях і на початку 11 класу подали претендентом на Срібну медаль.
Під час виконання попередньої презентації в Олесі зародилася ідея ще одного проекту. Вона є учасником хору «Сяйво», який бере активну участь у житті школи і церкви. Всі хористи входять до організації УМХ – Українська Молодь Христові. Олеся розуміла, що їй бракує спілкування з однодумцями і тому разом з двома подругами почала втілювати в життя ще один проект. Це привело їх до отця Олега, духовного наставника нашої парафії. Отець дав їм багато мудрих порад, які були впровадженні в життя і відображені в проекті. Цей проект реалізовувався протягом шести місяців, результати є, але він живе і дальше, розширюючи коло знайомств.
Однією із складових проекту є поїздка у монастир в Тезе, яка проходить у активному спілкуванні з молоддю світу. Це кардинально змінює життя Олесі. Вона вже знає, чого хоче в майбутньому. Наполегливо, працюючи за принципом «ніколи не пізно», дівчина починає вивчати польську і англійську мову, готується до вступу на факультет іноземних мов. Спілкування з молоддю, захист попередніх робіт і проекту зробили Олесю сміливішою. В 11 класі вона активно бере участь у житті класу, є ініціатором у виховних заходах. Готуючи свято до Дня вчителя, Олеся впевнено виступає на сцені, виконуючи головні ролі. Для свого подальшого успіху використовує знання комп’ютерних технологій, в подарунок вчителям учениця готує фільм на згадку про майбутніх випускників. Також Олеся впевнено виступає на семінарі заступників по виховній роботі шкіл району, презентуючи проект і свій фільм про поїздку в Тезе.
Вчителі впевнені, що мрії Олесі збудуться, вона добре вивчить іноземні мови, щоб не було обмежень в спілкуванні, досягне великих успіхів у майбутньому, несучи в навколишній світ любов до Бога і до ближнього
_________________________
Заярський Олександр Васильович
Спеціалізована ЗОШ "Інтелект"
смт. Куйбишеве Запорізької обл.
Хочете змінити своє життя? Так дійте!
Програма «Шлях до успіху» спочатку мене абсолютно не зацікавила але пройшовши тренінги я повністю змінив свою думку. Створивши свою першу модель, єдиного чого не вистачало це її реалізації. Після поробленої з дітьми роботи я зрозумів що програма працює і приносить істотні результати як для дітей так і для нашої спільноти. І тому якщо на початку вся робота була
направлена виключно заради дітей та розвитку їх здібностей, то зараз я розумію що вона сприяє формуванню нових якостей особисто для мене, таких як впевненість у собі, стійкість, та сприяє власній самореалізації. З запровадженням цієї програми звісно ж таки виникали труднощі одна з них особливість віку школярів 8кл. Групова форма роботи потребує повної взаємодії та взаємодопомоги, та через індивідуальні особливості на початковому етапі цю роботу було дуже складно організувати. Рівень знань одних учнів дозволяв їм дуже швидко виконувати роботу а діти яки мали не достатню базу (відсутність вдома комп’ютерної техніки) виконували її вкрай повільно. Новий вид діяльності для дітей які до цього часу звикли тільки бути учасниками процесів які проходять навколо а ні як не організаторами цих процесів. Реалізація деяких проектів які пропонували діти були дуже коштовними хоча і вкрай потрібними, і тому ми зупинилися на проектах які звісно ж не були такими дорогими та які були дітям під силу. Це проекти: «Шкільний музей», «Годівничка». «Дитяче дозвілля», та «Озеленення».
Безпосередньо за програмою «Компютерні технології для місцевої спільноти» ми працювали тільки рік з 2010-2011, в цьому навчальному році нажаль не вдалося взяти участь в програмі в силу різних причин. Всі проекти розроблені та запроваджені нами зроблені виключно для нашого навчального закладу і тому мають величезне значення для нас як для дітей
так і для вчителів. Шкільний музей – має виключне значення вчителі історії мають змогу використовувати експонати для навчання, класні керівники отримали змогу проводити виховні години; У проекті годівнички взяла участь вся школа навіть початкові класи які всерйоз перенялися цією проблемою, тепер увесь шкільний парк та навколишні дерева увінчані годівничками. Дитяче дозвілля це проект який включав в себе виготовлення і встановлення лавок для відпочинку дітей на перервах, нажаль до кінця цей проект не вдалося реалізувати (приватний підприємець який обіцяв виготовити лавки поки обіцянки не виконав) але ми ще маємо надію. Озеленення – це проект який включав в себе виключно насадження фруктових дерев для наших діток щоб влітку вони могли поласувати їхніми плодами, цей проект продовжується і до сьогодні, планується кожний рік збільшувати та урізноманітнювати «наш садок». Для реалізації своїх проектів ми
зверталися за допомогою до адміністрації школи, до приватних підприємців, до редакції місцевої газети і найголовніше ми зверталися до наших учнів які підтримували нас на кожному етапі нашої роботи.
На дітей ця робота справила велике враження, особливо це проявилось коли ми взяли участь у «Фестивалі найкращих проектів» який проходив у м. Запоріжжя. Наші діти в повній мірі змогли реалізувати себе і виступити перед великою аудиторією поряд з дітьми з міських шкіл. Якщо раніше вони соромилися виступати зі своїми проектами перед батьками то тепер спромоглися вийти на третє місце у цьому фестивалі. (http://wiki.ciit.zp.ua/index.php МО вчителів історії). Окрім цього діти отримали багато практичних навичок роботи з офісними програмами, і навіть деякі батьки зізнаються що діти стали для них вчителями. На заняттях у нас народилося гасло яке відповідає назві есе «Хочете змінити своє життя? Так дійте»
_____________________
Писаревська Ольга Миколаївна
ЗОШ №4 м. Южноукраїнськ Миколаївської обл.
Чтобы ученье не стало мученьем!Воспринимается ли учёба как интересное и нужное занятие или как неизбежное мучение, является исключительно вопросом настроения. Не все дети любят ходить в школу, и это не секрет. Сколько радости, когда по какой-либо причине урок отменяется. «Ура, учитель не придёт!». Грустно, обидно за наших детей и учителей, когда нет интереса к школьным занятиям. В школе, так или иначе, учиться надо, тут уж ничего не поделаешь, и увильнуть от этого не удастся. Так почему бы это время не провести приятно, интересно и увлекательно, насколько это возможно.
Наши дети с большим интересом относятся ко всему новому и необычному: пейджеры, тамагочи, мобильные телефоны, которые для них не только средства связи, но и объект развлечений: игры, музыка, Интернет. А главное, слово «компьютер» несёт в себе магическую силу. При первом знакомстве компьютер воспринимается как волшебник, который может всё!
Современный учитель, если он серьёзно задумывается над реализацией задачи доступного качественного образования, не может замыкаться только в круге проблем своего предмета. В новых условиях ему необходимо менять стиль работы. Работая более 20 лет в школе учителем трудового обучения, могу отметить, что учитель, которого ждут современные дети, должен быть мобильным, готовым к изменениям, способным быстро переориентироваться. Именно программа Intel «Шлях до успіху» стала нашей творческой площадкой, куда с желанием приходят дети и переживают, если пришлось пропустить занятие. «Извините меня, пожалуйста, что я пропустил занятие», - с такими словами догоняет меня в коридоре запыхавшийся Илья. Или «Это же надо, каждый четверг приходит, ни одно занятие не пропустил», - говорит с удивлением школьная дежурная.
За три года работы в программе у нас сложились правила и традиции. В начале курса встречаться не только с детьми, но и их родителями. К сожалению, если ребёнок выбрал для себя цель пройти курс и получить, возможно, первый в его жизни сертификат (а это важно!), не означает, что родители не захотят вместо этих занятий, отправить его к репетитору или на курсы английского языка, увы, даже наказать за что-либо и не пустить на занятия (раз он не хочет пропускать, значит, подействует). Эти причины служат пропусками наших занятий, а ведь одной из особенностей работы детей за компьютером, это работа парами, если партнёр не приходит, пара распадается! Поэтому презентация программы перед родителями одна из обязательных традиций. Ещё одна традиция – вести интернет-блог в течении курса с материалами о занятиях, фотографиями, комментариями детей. А в день защиты проектов нам предоставляют школьный Информационный центр, где на мультимедийной доске участники курса перед родителями и учителями, а иногда, средствами массовой информации, презентуют свои проекты. Сколько переживаний и волнений, а главное чувства ответственности, ведь от твоей работы зависит общий результат.
«Какие проблемы можно решить, реализуя программу?» - спросите вы. Да практически все, начиная с желания посещать школу, и заканчивая, культурой общения друг другом. Программа, повернувшаяся лицом к школьнику, его проблемам, не разделяет на «отстающих» и «успевающих», она даёт понять, что все – одна команда, где нет места обидам, где критика только доброжелательная, да и сама обстановка располагает к обсуждению, желанию раскрыть свои мысли, творить и помогать другим. Так сочетание традиционных методов с ИКТ помогает мне и моим детям создавать свою историю успеха, а самое главное, быть для них «учителем, которого ждут».
_____________________________
Писаревська Ольга Миколаївна
ЗОШ №4 м. Южноукраїнськ Миколаївської обл.
На «тарелочке с голубой каёмочкой»
Как организовать свою работу так, чтобы она сложилась удачно и для учителя, и для учащихся? Особенно остро встаёт вопрос, когда ты участник конкурса «Учитель года» и от тебя ждут чего-то нового. Одно дело, когда звучат призывы работать по-новому и другое, когда есть необходимые методические материалы, пособие для учителя, учебники для учащихся, диск, печатный и электронный справочник, проведён тренинг для учителей, (который проводится с элементами будущих занятий), а наблюдатель приезжает не с целью проверки(!), а чтобы оказать помощь, дать совет и проконсультировать в случае необходимости. Работая в школе более 20 лет учителем трудового обучения, могу сказать, что Программа Intel «Шлях до успіху» - наглядный, реализуемый на практике вариант технологии, требующий от учителя нового мышления.
Успех моих учеников начинается с первых занятий по этой программе. В начале курса они составляют свои правила: «Никто ни кого не ест», «Свободная нога», «Звонок другу». В коротких отзывах после занятия пишут: «Было интересно, урок – супер», «Очень понравилось, хочется побольше игр», «Понравилось работать с Женей». Так мы начинаем закреплять духовные ценности, устанавливать жизненные ориентиры: мы одна команда, которая поддержит, поможет, посоветует, критикует и то доброжелательно. Участников обычно удивляет работа в паре за одним компьютером. «Хочу работать сам!», начинаем сравнивать работу в паре и работу одного, оказывается, что вдвоём быстрее!
Работая три года в программе, мы научились надёжно сохранять свои работы. Дело в том, что однажды по какой-то причине одну из папок с работами удалили предыдущие классы.
Поэтому для надёжности наша группа отправляла свои работы на ел. адрес нашего блога «История успеха» http://smile20102011.blogspot.com/, каждый со своего почтового ящика (у кого не было, мы создали). Таким образом, сейчас наши работы надёжно хранит «сетевая паутина». И ещё один новый подход, когда выполняемое задание становится более интересным и полезным. Для практической работы «Карта», формулируем задание: составить план безопасного маршрута от дома до школы. Чтобы дети могли нагляднее представить, как будет выглядеть «карта», выходим на сервис Wikimapia. Удивлению и радости нет границ, когда есть возможность увидеть свой город со спутника, изменить масштаб, пролететь по улицам города на «высоте птичьего полёта». После этого намного легче изобразить карту самостоятельно.
Как правило, занятия строятся таким образом, чтобы дети лучше узнали друг друга, чтобы создавалась атмосфера тёплая и доброжелательная. В первую очередь этому способствуют игры, проводимые традиционно по ходу занятия для приветствия, для разминки и подведения итогов. «Играть с детьми нужно обязательно!», - говорили наши тьютеры Бочарова Наталья и Чепига Евгений и они, конечно, правы!
Для ребёнка самая значимая оценка – это общественное признание его успешности. Дети всегда сомневаются: а кто я такой, востребован ли я окружающим обществом, значим ли я?
Найти решение помогают социальные проекты, которые выполняет каждая группа в конце курса. «Для кого? Для чего? Из чего?», - основные вопросы, на которые предстоит найти и дать ответы юным участникам программы, твёрдо идущим по дороге к успеху! А для нас, учителей, ответы уже даны программой Intel «Шлях до успіху» на «тарелочке с голубой каёмочкой»! Спасибо всем, кто помогает нам с ней работать!
Результаты опыта моей работы в программе: первое место в областном туре конкурса «Учитель року – 2010. Трудове навчання» и попадание в десятку финалистов, лучших учителей Украины в номинации «Впровадження інноваційних технологій навчання».
_______________________________
Апанасенко Світлана Юріївна
ЗОШ №24 м. Мелітополь Запорізької обл.
Денис на шляху до успіхуЯ, вчитель географії, працюючи на уроках використовувала комп’ютерні програми, демонстрацію відеоматеріалу, пошук потрібної інформації. Сучасний вчитель
повинен йти у ногу з сучасними технологіями, а не просто чекати, що вони прийдуть до нього. Китайська мудрість говорить:не бійся, що не знаєш, бійся, що
не навчишся. Я дізналася про програму “Шлях до успіху”, пройшла курси два роки тому . Цікаво було спробувати та вести заняття у учнів 6 класу. Крок за кроком
я разом з учнями дізнавалась та освоювала роботу на комп’ютері. Учні чекали кожного заняття, вони вчилися висловлювати свої думки, працювати у парі та освоювали комп’ютерні навички.
У класі навчається Денис. Він відрізнявся від усіх у класі тим, що спокійний, тихий, соромлизливий, на уроках географії майже ніколи нічого не відповідав. А коли почалися заняття “Шлях до успіху ” Дениса не можна було впізнати, з зацікавленістю виконував завдання на комп’ютері та почав висловлювати свої думки. А коли працювали над проектом, то Денис допомагав виконувати на комп’ютері те, що у декого виникало ускладнення. Вони зробили цікавий та змістовний проект.
Ось це і є успіх й мій та учнів, бо успіх приходе до того хто не боїться невдач і прагне щось зробити.
_________________________________
Зайнчківська Олена Ярославівна
НВК "Ліцей інформаційнихтенологій - спеціалізована ЗОШ №9"
м. Фастів Київської обл.
Моя історія успіху
З дитинства я мріяла стати вчителем. Мені дуже подобалась математика.
Але характер був спокійний та лагідний і моя улюблена вчителька
порадила мені обрати інший фах.
Так і сталося. Я отримала технічну освіту. Навчалась в КПІ на факультеті інформатики та обчислювальної техніки за фахом інженер-електромеханік з робото технічних систем і комплексів. Відвідувала семінари і виставки, мала надію, що зможу полегшити роботу на складних виробництвах за допомогою роботів. Але на Боярському машинобудівному заводі, куди я отримала направлення на роботу, такої можливості не було. Роботи на той час в нашому виробництві майже не використовувались.
Пропрацювала я 5 років програмістом у відділі головного технолога, мене достроково атестували на 1 категорію (зазвичай на це іде багато часу, але мою роботу цінили високо). В Україні, після розпаду Радянського Союзу, почалось скорочення виробництва, наш відділ планували реорганізувати. І життя склалось так, що я повернулась до своєї рідної школи і почала викладати інформатику.
Спочатку було дуже важко: новий предмет, методики викладання якого (та і взагалі педагогічного досвіду) у мене не було. Але було велике бажання на вчити і тому я вчилась сама. Отримала другу вищу освіту (практичного психолога в інституті ім. Б.Грінченка), одружилась, в мене народились діти (погодки Денис і Катруся). За цей час інформатика зробила гігантські кроки і потрібно було вчитися працювати з новими програмами. Для мене дуже важливим було навчати дітей так, щоб їх досвід став їм у нагоді і в подальшому житті, вчити не тільки певному об'єму знань на оцінку.
І в програмі INTEL (спочатку "Навчання для майбутнього", а потім і "Шлях до успіху") я знайшла саме те, чого так прагнула навчитися - технологію, яка розвивала б дітей, вчила їх працювати з ПК не тільки на уроках, або для пошуку інформації та ігор, а ще й критично оцінювати зроблене, бачити шляхи вдосконалення, вміти співпрацювати.
Мої учні створили 19 проектів. Кожен з них має право на окрему розповідь, бо вони залучали до них своїх однокласників, друзів, батьків. Для мене найважливішим є те, що мої учні зростають небайдужими, справжніми людьми. Маю надію, що вони стануть успішними в своєму дорослому житті і для них робота за програмою стане кроком до здійснення мрій. Зараз я працюю на посаді завідуючої кафедрою інформатики, атестована на вищу категорію і продовжую працювати з новими учнями за програмою, що дозволить їм отримати навички для майбутнього успіху, чого я їм і бажаю від щирого серця.
Так і сталося. Я отримала технічну освіту. Навчалась в КПІ на факультеті інформатики та обчислювальної техніки за фахом інженер-електромеханік з робото технічних систем і комплексів. Відвідувала семінари і виставки, мала надію, що зможу полегшити роботу на складних виробництвах за допомогою роботів. Але на Боярському машинобудівному заводі, куди я отримала направлення на роботу, такої можливості не було. Роботи на той час в нашому виробництві майже не використовувались.
Пропрацювала я 5 років програмістом у відділі головного технолога, мене достроково атестували на 1 категорію (зазвичай на це іде багато часу, але мою роботу цінили високо). В Україні, після розпаду Радянського Союзу, почалось скорочення виробництва, наш відділ планували реорганізувати. І життя склалось так, що я повернулась до своєї рідної школи і почала викладати інформатику.
Спочатку було дуже важко: новий предмет, методики викладання якого (та і взагалі педагогічного досвіду) у мене не було. Але було велике бажання на вчити і тому я вчилась сама. Отримала другу вищу освіту (практичного психолога в інституті ім. Б.Грінченка), одружилась, в мене народились діти (погодки Денис і Катруся). За цей час інформатика зробила гігантські кроки і потрібно було вчитися працювати з новими програмами. Для мене дуже важливим було навчати дітей так, щоб їх досвід став їм у нагоді і в подальшому житті, вчити не тільки певному об'єму знань на оцінку.
І в програмі INTEL (спочатку "Навчання для майбутнього", а потім і "Шлях до успіху") я знайшла саме те, чого так прагнула навчитися - технологію, яка розвивала б дітей, вчила їх працювати з ПК не тільки на уроках, або для пошуку інформації та ігор, а ще й критично оцінювати зроблене, бачити шляхи вдосконалення, вміти співпрацювати.
Мої учні створили 19 проектів. Кожен з них має право на окрему розповідь, бо вони залучали до них своїх однокласників, друзів, батьків. Для мене найважливішим є те, що мої учні зростають небайдужими, справжніми людьми. Маю надію, що вони стануть успішними в своєму дорослому житті і для них робота за програмою стане кроком до здійснення мрій. Зараз я працюю на посаді завідуючої кафедрою інформатики, атестована на вищу категорію і продовжую працювати з новими учнями за програмою, що дозволить їм отримати навички для майбутнього успіху, чого я їм і бажаю від щирого серця.
________________________
Карпова Лариса Борисівна
ЗОШ №3 м. Запоріжжя
Мой путь к успеху!
Роль фасилитатора была для меня непривычной: как учитель, я привыкла
объяснять материал, а затем следить за его выполнением, контролировать
уровень знаний, умений,
навыков. Здесь же требуется четко соблюдать технологию «невмешательства» в процесс самостоятельного получения учащимися знаний, самостоятельной отработки навыков, самостоятельного поиска информации. Но пустить на самотек учебный процесс я тоже не могла, то есть я, как учитель, являющийся наблюдателем, готова была среагировать на ситуацию в любой момент. Эффективным моментом занятий можно назвать и некоторую демократичность процесса обучения. Например, на первом пробном занятии детям предлагается придумать (написать на листочках) правила, которые должны будут соблюдаться на занятиях. Обычно ученики пишут, что нельзя бегать по классу, толкать напарника во время выполнения
заданий на компьютере, нельзя кричать (это относится и к учителю), приходить вовремя и быть усердными. Конечно же, составляя эти правила, дети думают не о себе, а своих одноклассниках, но в итоге самим же и приходится все это выполнять. Вторая изюминка технологии – выработка самокритики и реального оценивания собственных сил. Например, на смену стандартным фразам учителя: «Здесь ошибка» или «Надо делать так», здесь приходят предложения: «Как ты думаешь, у тебя все правильно?», «Может быть, в твоей работе чего-то не хватает?». И ученик сам начинает думать и анализировать свою работу. Смотрит на работы других детей, сравнивает со своей и делает выводы. И третий залог успеха этой программы – направленность всех компонентов учебного занятия на позитив. На уроках «Интел» ученики работают в парах, могут обсуждать какие-то вопросы, связанные с выполнением заданий обязательно найдутся ученики, которые могут выступать в качестве консультантов: подходить к товарищам, что-то советовать, то есть, быть полноправными помощниками учителя-наблюдателя. А после занятий все дружно обсуждают подготовленные презентации, сравнивают, дают советы – и их за это лишь поощрят и похвалят, так как во время таких дискуссий формируется очень важное умение говорить публично, формулировать свои мысли, относиться критически к своим и чужим работам. Также нельзя не отметить, что дети приобретают устойчивый навык поиска ответа на свой вопрос. Ближе к завершению программы учащиеся уже самостоятельно умеют находить недостающую им информацию, чтобы верно выполнить работу. Интересно и то, что по этой программе могут заниматься абсолютно все. Так, ученица 8-А класса – девочка с ДЦП – также смогла освоить компьютерные технологии, выбрала тему «Мой путь к успеху» и самостоятельно выполнила свой проект и заняла первое место в областном конкурсе «Школа без барьеров» INTEL - это и правда «Путь к успеху»! Программа научила нас работать в коллективе, быть дружными и помогать друг другу. С 2012 года «Технологии ИТНЕЛ» - стал полноправным школьным предметом, который имеет свое место в расписании каждого класса.
навыков. Здесь же требуется четко соблюдать технологию «невмешательства» в процесс самостоятельного получения учащимися знаний, самостоятельной отработки навыков, самостоятельного поиска информации. Но пустить на самотек учебный процесс я тоже не могла, то есть я, как учитель, являющийся наблюдателем, готова была среагировать на ситуацию в любой момент. Эффективным моментом занятий можно назвать и некоторую демократичность процесса обучения. Например, на первом пробном занятии детям предлагается придумать (написать на листочках) правила, которые должны будут соблюдаться на занятиях. Обычно ученики пишут, что нельзя бегать по классу, толкать напарника во время выполнения
заданий на компьютере, нельзя кричать (это относится и к учителю), приходить вовремя и быть усердными. Конечно же, составляя эти правила, дети думают не о себе, а своих одноклассниках, но в итоге самим же и приходится все это выполнять. Вторая изюминка технологии – выработка самокритики и реального оценивания собственных сил. Например, на смену стандартным фразам учителя: «Здесь ошибка» или «Надо делать так», здесь приходят предложения: «Как ты думаешь, у тебя все правильно?», «Может быть, в твоей работе чего-то не хватает?». И ученик сам начинает думать и анализировать свою работу. Смотрит на работы других детей, сравнивает со своей и делает выводы. И третий залог успеха этой программы – направленность всех компонентов учебного занятия на позитив. На уроках «Интел» ученики работают в парах, могут обсуждать какие-то вопросы, связанные с выполнением заданий обязательно найдутся ученики, которые могут выступать в качестве консультантов: подходить к товарищам, что-то советовать, то есть, быть полноправными помощниками учителя-наблюдателя. А после занятий все дружно обсуждают подготовленные презентации, сравнивают, дают советы – и их за это лишь поощрят и похвалят, так как во время таких дискуссий формируется очень важное умение говорить публично, формулировать свои мысли, относиться критически к своим и чужим работам. Также нельзя не отметить, что дети приобретают устойчивый навык поиска ответа на свой вопрос. Ближе к завершению программы учащиеся уже самостоятельно умеют находить недостающую им информацию, чтобы верно выполнить работу. Интересно и то, что по этой программе могут заниматься абсолютно все. Так, ученица 8-А класса – девочка с ДЦП – также смогла освоить компьютерные технологии, выбрала тему «Мой путь к успеху» и самостоятельно выполнила свой проект и заняла первое место в областном конкурсе «Школа без барьеров» INTEL - это и правда «Путь к успеху»! Программа научила нас работать в коллективе, быть дружными и помогать друг другу. С 2012 года «Технологии ИТНЕЛ» - стал полноправным школьным предметом, который имеет свое место в расписании каждого класса.
_______________________________
Олексійчук Лариса Едуардівна
ЗОШ №1 м. Вишневе Київська обл.
На шляху до успіху
Успіх… Що ми вкладаємо в це поняття?
Як можна виміряти його?
Найчастіше ми не звертаємо уваги на свої та чужі щоденні досягнення. На превеликий жаль вони нам видаються мізерними, щоб брати їх до уваги. Можливо ми і наші діти були б іншими, якби частіше помічалися і підкреслювалися успіхи, а ніж невдачі.
…Декілька років тому в нашому навчальному закладі вперше почав викладатися курс «Комп’ютерні технології для місцевої спільноти» за програмою Intel® «Шлях до успіху». Навчання проходили учні шостого класу. Цей процес був цікавий і дітям, і мені. Ми всі відчували себе єдиною спільнотою. Кожний успіх у навчанні одного сприймався як досягнення всіх, бо діти ділилися і знаннями, і вміннями і щиро раділи перемогам. Чому? Тому що знання вони здобували самостійно, використовуючи наполегливість, терпіння, бажання оволодіти новим та
досягти певної мети. Це був незабутній час! Після закінчення навчання відбувся вдалий захист учнівських соціальних проектів. Вчителі, батьки, друзі, гості вітали із завершенням навчання. Свято було чудове!
Промайнули літні канікули, розпочалося навчання. Це були учні вже сьомого класу. Я з цікавістю стежила за ними. Хотілося дізнатися як змінилося їхнє шкільне життя після навчання за програмою «Шлях до успіху». Чи стали у пригоді ті знання та вміння, які вони здобули, для вивчення інших шкільних предметів?
Незабаром мені трапилася нагода бути на районному семінарі із світової літератури, де досягнення моїх вихованців було вдало продемонстровано у вигляді презентацій літературних творів. Їх роботи мене приємно здивували, бо презентації були виконані на дуже високому рівні. Зважаючи на те, що створення презентацій вивчається в курсі інформатики аж в десятому класі, то для семикласників – це був вагомий успіх. Крім того, це були не просто презентації, а представлення проектів з літератури. Я із задоволенням і захопленням продивилася роботи учнів. Після закінчення семінару, я зайшла до них в клас привітала і подякувала за гарну роботу, хоча і зробила деякі зауваження, сподіваючись, що надалі діти не будуть робити таких помилок.
Зараз ці учні вже восьмикласники і для них звичайне діло створення проектів, презентацій з різних предметів. А почалося це все для них з курсу «Комп’ютерні технології для місцевої спільноти», на якому діти засвоїли основи проектної діяльності і ці знання стали їм у нагоді. Сподіваюся, що вони з вдячністю пригадують ті дні навчання. Маю надію, що їх знання та досвід все більше будуть удосконалюватися і вести до нових перемог стежиною успіху, який приходить лише до того, хто його прагне, максимально використовуючи свій внутрішній потенціал, вміє сказати і зробити: «Я хочу, я можу, я це обов’язково зроблю!».
Як можна виміряти його?
Найчастіше ми не звертаємо уваги на свої та чужі щоденні досягнення. На превеликий жаль вони нам видаються мізерними, щоб брати їх до уваги. Можливо ми і наші діти були б іншими, якби частіше помічалися і підкреслювалися успіхи, а ніж невдачі.
…Декілька років тому в нашому навчальному закладі вперше почав викладатися курс «Комп’ютерні технології для місцевої спільноти» за програмою Intel® «Шлях до успіху». Навчання проходили учні шостого класу. Цей процес був цікавий і дітям, і мені. Ми всі відчували себе єдиною спільнотою. Кожний успіх у навчанні одного сприймався як досягнення всіх, бо діти ділилися і знаннями, і вміннями і щиро раділи перемогам. Чому? Тому що знання вони здобували самостійно, використовуючи наполегливість, терпіння, бажання оволодіти новим та
досягти певної мети. Це був незабутній час! Після закінчення навчання відбувся вдалий захист учнівських соціальних проектів. Вчителі, батьки, друзі, гості вітали із завершенням навчання. Свято було чудове!
Промайнули літні канікули, розпочалося навчання. Це були учні вже сьомого класу. Я з цікавістю стежила за ними. Хотілося дізнатися як змінилося їхнє шкільне життя після навчання за програмою «Шлях до успіху». Чи стали у пригоді ті знання та вміння, які вони здобули, для вивчення інших шкільних предметів?
Незабаром мені трапилася нагода бути на районному семінарі із світової літератури, де досягнення моїх вихованців було вдало продемонстровано у вигляді презентацій літературних творів. Їх роботи мене приємно здивували, бо презентації були виконані на дуже високому рівні. Зважаючи на те, що створення презентацій вивчається в курсі інформатики аж в десятому класі, то для семикласників – це був вагомий успіх. Крім того, це були не просто презентації, а представлення проектів з літератури. Я із задоволенням і захопленням продивилася роботи учнів. Після закінчення семінару, я зайшла до них в клас привітала і подякувала за гарну роботу, хоча і зробила деякі зауваження, сподіваючись, що надалі діти не будуть робити таких помилок.
Зараз ці учні вже восьмикласники і для них звичайне діло створення проектів, презентацій з різних предметів. А почалося це все для них з курсу «Комп’ютерні технології для місцевої спільноти», на якому діти засвоїли основи проектної діяльності і ці знання стали їм у нагоді. Сподіваюся, що вони з вдячністю пригадують ті дні навчання. Маю надію, що їх знання та досвід все більше будуть удосконалюватися і вести до нових перемог стежиною успіху, який приходить лише до того, хто його прагне, максимально використовуючи свій внутрішній потенціал, вміє сказати і зробити: «Я хочу, я можу, я це обов’язково зроблю!».
_____________________
Кисіль Юлія Вячеславівна
ЗОШ ім. Ніни Сосніної
Кроки до успішного себеЯ працюю вчителем хімії. Обставини склалися так, що я мала можливість пройти курси Intel® «Шлях до успіху». Складно було перелаштуватися з вчительських підходів до роботи з дітьми на
роль фасилітатора. Спочатку я намагалася за руку «вести» кожну дитину, підсвідомо виконуючи більшість роботи за них. Діти ставились до занять як до звичайних уроків та без особливого бажання відвідували їх.
Я відчувала дискомфорт, спостерігаючи, що не змогла зацікавити учнів. Аналізуючи проведення власних занять, зробила висновок, що дію традиційно, не враховуючи основного завдання фасилітатора – спостерігати та скеровувати. Перед початком занять психологічно настроювала себе: «Я – фасилітатор». Під час заняття зупиняла своє бажання допомогти виконати завдання. Діти почали діяти більш самостійно, отримувати задоволення від знайденого способу вирішення проблеми.
При виконанні завдань на комп’ютері учні намагалися уникнути виконання всіх необхідних кроків – плануємо, виконуємо, перевіряємо, обговорюємо. Ми вирішили розібратися в доцільності цих етапів на прикладах повсякденної роботи та після обговорення прийшли до наступного висновку. Щоб почати будь-яку роботу треба спочатку спланувати що за чим робити. Потім – зробити все заплановане та перевірити чи ні чого не забуто. При обговоренні виконаної роботи з дорослими можна з’ясувати, як покращити виконання цієї справи у майбутньому.
На наступному занятті діти розповіли, що спробували застосовувати ці кроки у своїх справах. І це дало результат! Робота виконується швидше та якісніше, а сварок із батьками стало набагато менше.
Працюючи далі з програмою я помітила, що у своїй вчительській практиці все частіше використовую прийоми роботи фасилітатора. Уроки стали цікавішими, а учні активнішими. Завдяки програмі Intel® «Шлях до успіху» ми з учнями впевнено крокуємо до успішного себе!
______________________
Дмитрук Олена Юріївна
НВК "Школа-гімназія ім. А.Шептицького м. Стрия"
Моя історія успіхуЩо таке успіх? Кожна людина по-різному відповість на це питання. Для когось успіх – це бізнес, для когось – можливість стати популярним, комусь для успіху
достатньо щасливої родини. У кожного свій успіх – іноді зовсім не помітний для оточуючих і такий значущий для особистості.
Я – учитель. Звичайний читач призадумається : хіба може учитель відчути радість успіху? Матеріальне становище – так собі, популярність не виходить за
межі шкільної громади, для власної родини завжди бракує часу… Можливо, я видадусь наївним романтиком, але мені вдається відчувати насолоду від успіху у своїй повсякденній
роботі. Це відбувається з кожною спільною поїздкою з моїми учнями на екскурсію, з кожною перемогою моїх вихованців у конкурсах та олімпіадах будь-якого рівня, з кожною вдало написаною контрольною роботою з мого предмету, з випуском кожного номеру шкільної газети «Зелений бум». А протягом останніх двох років я маю нагоду разом зі своїми учнями, учасниками курсу «Комп’ютерні технології для місцевої спільноти», робити семимильні кроки назустріч успіху завдяки програмі «Intel. Шлях до успіху». Мої учні, вони такі різні – розумні і не дуже, серйозні та кумедні, зібрані та розхристані. Об’єднати всіх і знайти до кожного свій ключик – черговий крок до успіху.
Ще на першому занятті, коли ми з дітьми пишемо «Правила нашої спільноти» та об’єднуємося в малі групи, я радію з того, наскільки відповідально, серйозно і з цікавістю діти ставляться до всього, що вони роблять. Чергову порцію задоволення отримую під час роботи інтелівців з програмою Paint. Зображення на робочих столах комп’ютерів у кабінеті інформатики ще довго тішать мене та нагадують про ставлення дітей до їх спільноти. Ну а результати роботи учнів над проектами відчуває вся гімназійна громада: від директора до прибиральниці. Цього року «зачепило» навіть мешканців прилеглих будинків. Сам факт участі в проектах, планування своїх дій та кроків, виконання комп’ютерних завдань – так наполегливо втілюються задуми інтелівців у життя. Їх очі блищать! А ще народжуються ідеї для наступних проектів…
Невже спостерігати успіх наших дітей не достатньо для власного успіху?!
___________________________
Гребенюк Ольга Миколаївна
ЗОШ с. Цвітне Олександрівського р-ну Кіровоградської обл.
Не було б щастя, то нещастя допомоглоМабуть, що кожен із нас прагне досягти певної вершини у своєму житті. Як правило, на «шляху до успіху» стоять певні перешкоди. Дуже прикро стає на душі, коли ці перешкоди прямують одна за одною і з’являється таке передчуття, що вони ніколи не закінчаться.
Причиною для розчарувань стала одна біда моєї колеги. У 2007 році у ДТП загинули її дочка, чоловік і його сестра із двома дітками. Для того, щоб висловити розчарування всієї громади, ми створили проект «Небезпека на вулицях і дорогах». Завдяки цій роботі діти зрозуміли, що таке «небезпека» і чому саме на це звертають велику увагу. Внаслідок першої успішної праці, у світ вийшов іще один проект під назвою «Альтернативні джерела енергії» , над яким працювали моя дочка та чоловік. В його основу була прийнята ідея енергозбереження будинку, якою зацікавились люди.
Дивлячись на нас двох, наші колеги теж почали пробувати свої сили у створенні проектів. Хочу вас запевнити в тому, що з того моменту кожен з учнів прагнув прийняти участь, а створивши бажане вони пишались власним успіхом та новоствореним авторитетом…. Наші роботи почали оцінювати не тільки в області, а й навіть у столиці. Проекти були нагороджені призовими місцями і, власне кажучи, користувались великою популярністю в нашому селі. Кожен із учасників, хто приймав участь у проекті, був нагороджений сертифікатом, а в невдовзі наша школа в подарунок отримала нову класну дошку. Потім нашим захопленням зацікавилась сільська бібліотекарка. У результаті в бібліотеці з’явились два сучасних комп’ютера з безлімітним Інтернетом. Тож наше коло однодумців збільшувалось.
Згодом, сільська рада подарувала школі два проектори, один ноутбук, акустичну систему і фотоапарат. З тих пір жодне велике свято у селі не відбувається без технічного супроводу.
На мою думку, за допомогою проектів ми змогли усіх запевнити в тому, що люди із села теж освіченні люди. Як говорив один мій колега: «Ми зможемо довести, що і в селі народжуються генії . Ми гідні того, щоб нас поважали…». Тож моя ініціатива допомогла всім розколихати в собі свою струну впевненості. Я згодна з тим, що це ще не кінець, а тільки початок, але на даний момент всі пишаються своїми досягненнями за ці п’ять років. На своєму власному досвіді я можу запевнити усіх, що для досягнення успіху не потрібні ні великі гроші, ні особливі можливості.
Інколи просто один випадок може перевернути усе на світі і ти замислюєшся над тим, що залишиться…
______________________________
Гура Світлана Павлівна
НВК "Основа"
МОЙ ПУТЬ К УСПЕХУ«Путь к успеху» оказался нелегким: из 10 компьютеров только 3 работали, нет выхода в Интернет, проблемы с расписанием. Но вот чудо свершилось – отремонтировали технику, и я поверила, что мы сможем, и у нас все получится!
По итогам первых работ в графическом редакторе я поздравила участников курса вот такой газетой (фото стенгазеты):
А дальше начались тяжелые будни. Оказалось, что: играть, общаться в парах или группах дети могли, только перекрикивая окружающих – начали учиться говорить тихо; работать с электронным справочником детям сложно – начали учиться самостоятельности; дети очень медленно набирают текст, поэтому подписи получались довольно краткими – начали ценить оригинальность; времени не хватает (кружки, секции, школы во ІІ половине дня), детей рано забирают – придумали поощрительные призы. Нарисовала таблицу, в которой выставляла цветом уровень успешности каждой группы: розовый цвет – блестяще, зеленый – хорошо, голубой – ты можешь лучше, серый – увы, увы, увы! Причем оценивание шло за компьютерные навыки, оригинальность, работу в группе, общение в классе. В конце занятий на доске записывала все группы и проводила открытое голосование. Группа, набравшая наибольшее количество выборов, получала сладкий приз. Это оказалось очень действенно – дети заставляли ждать родителей до окончания голосования.
Работа над социальными проектами принесла и радость открытий, и горечь разочарований и мне, и детям. Успели реализовать только 4 проекта (их разместила на своей страничке ЗапоВики и попросила разместить на сайте ЗУВК "ОСНОВА"), а остальные закончим осенью. На листке «Социальные проекты» вклеила фотографии учеников, которые реализовали свои проекты или почти завершили проект – они сумели зажечь свою звездочку в сообществе «Путь к успеху». Кроме того дети получили такую памятку на лето:
Наш путь к успеху продолжается!
_______________________
Коваленко Валерій Сергійович
ЗОШ №52 м. Кривий Ріг Дніпропетровської обл.
ЦЕ ЩАСТЯ – ТВОРИТИ ДОБРО ЛЮДЯМ
Успіх – це радісна подія в житті кожної людини, до якої призводить ланцюжок інших, з якими вона зіштовхується в результаті прийняття певних рішень. Ми рідко говоримо слова вдячності людям, чия роль у нашому житті стає очевидною через декілька років. Лише тоді, коли стаємо дорослими, ми розуміємо скільки душевних зусиль вклали в нас.
«Вчитель не робить кар’єри. Він приходить до школи вчителем і до кінця своїх днів залишається в цьому званні. Він – артист, але його слухачі чомусь йому не аплодують. Він – скульптор, але його праці ніхто не помічає. Він – лікар, але його пацієнти рідко віддячать за лікування, і далеко не завжди бажають лікуватися. Де ж йому взяти сили для щоденного натхнення? Лише в самому собі. Лише в свідомості того, що він робить велику, добру справу. І лише при підтримці суспільства до нього – Вчителя». Ці слова згадуються мені, коли я говорю з великою вдячністю, повагою і трепетом про своїх вчителів. Саме вони допомогли мені визначитися з моєю майбутньою професією – вчителя. І це стало однією зі сходинок до успіху.
Я працюю в школі 6 рік, я спеціаліст другої категорії, за спеціальністю - вчитель інформатики. Почав працювати будучи студентом 4-ого курсу фізико-математичного факультету Криворізького
державного педагогічного університету в Криворізькій загальноосвітній школі І –ІІІ ступенів № 52. За час роботи мені довелося брати участь у багатьох конкурсах, як у фахових («Учитель року - 2009», «Молодий учитель - 2011»), так і разом зі своїми учнями. Глибоко переконаний, що саме інтелектуальна діяльність допомагає мені досягти як професійного, так і життєвого успіху. Ставши переможцем міського конкурсу педагогічної майстерності «Молодий учитель - 2011», мені вдалося перейти на новий соціальний щабель, отримати більше визнання від колег, учнів, батьків. Після цієї перемоги мені запропонували взяти участь в тренінгу за програмою Intel «Шлях до успіху», яку пройшов на базі ДОІППО влітку 2011 року.
У 2011 / 2012 навчальному році призначений на посаду заступника директора з навчально-виховної роботи і паралельно при цьому розпочав реалізацію вказаної вище програми у закладі. Для навчання за курсом «Комп’ютерні технології для місцевої спільноти» обрано два зовсім різні класи. І ось про один з них хочу розповісти. Це 6 – А клас (де я певний час, до свого призначення, працював класним керівником) – дуже складний клас в плані взаємостосунків між учнями та батьками. Але працюючи за програмою, мені вдалася згуртувати дітей навколо спільної мети, навчити їх працювати, незважаючи на стосунки один з одним. З кожним заняттям взаємовідносини дітей поліпшувалися, психологічний мікроклімат у класі поступово нормалізувався, а все це - завдяки спільній діяльності (та, мабуть, в деякій мірі – це і моя заслуга). Учні відкривали в собі все нові і нові до цього невідомі якості, а це і є той успіх, нехай невеликий, але дитячий. Власне кажучи, мабуть це є і ось той успіх, до якого прагне кожний вчитель - бачити вдячні очі своїх учнів.
______________________________
Трохименко Ніна Миколаївна
ЗОШ №1 смт. Бородянка Київської обл.
У мне є шанс
2012 рік – час змін у моєму житті. Нарешті я отримала довгоочікуваний диплом про вищу освіту в мої то роки…Про роки не скажу, а стаж педдіяльності –
27.
Але це мій шанс, який з’явився у мене завдяки програми Intel® «Шлях до успіху». Шанс донести колегам, громаді значимість соціальної роботи. Адже
диплом я отримала якийсь дивний – магістр соціальної роботи. Дивний для директора школи: «А що таке соціальна робота. Нам теке не потрібно». Дивний для
завуча школи: «Педагогічний університет Драгоманова, а випускають бог зна що».
І тому в мене є шанс завдяки програми Intel® «Шлях до успіху» донести багатьом людям, що ми частинка спільноти, що з цим треба рахуватися. Що від кожного з нас залежить наше життя в громаді, навіть діти можуть вносити позитивні зміни. Ми дорослі звикли говорити дітям: «Ось виростите і зробити життя кращим». Після знайомства з програмою Intel® «Шлях до успіху» я говорю так: «Діти не потрібно чекати, поки ви станете дорослими, давайте вже зараз змінювати життя на краще». І тому в мене є шанс змінити життя нашої громади на краще.
Страшно, але голова і руки роблять
2012 рік. Перша моя група за програмою Intel® «Шлях до успіху». Я не вчитель інформатики і тому страшно. Страшно, але голова і руки роблять. Страшно бо вперше буду працювати в кабінеті інформатики, де з десяток застарілих комп’ютерів, Інтернету немає. Так як немає Інтернету, то мій досвід підказав мені, що діти для створення перших робіт можуть скористатися флешками, здійснивши пошук необхідних зображень дома. Страшно – діти прийшли з флешками, а комп’ютери не в тому стані, щоб ми могли скористатися цим способом передачі інформації. І тому я змушена була сказати дітям: «Ви ж знаєте, що я не вчитель інформатики, і тому я проконсультуюся з вчителем, який допоможе нам». Сказати це було зовсім не страшно. Жодна людина не може всього знати. До наступного заняття я була «профі» в цьому питанні – голова і руки робили – і перекидали інформацію з учительського комп’ютера на учнівські. Уже не так страшно.
Мені повезло з групою. Діти активні, чемні, доброзичливі. Легко і швидко написали правила. Проблем із створенням пар не було. Я й раніше працювала над проектами, але без залучення комп’ютерної техніки. Але з комп’ютером це набагато цікавіше і ефективніше. На перших заняттях діти часто зверталися по допомогу, але не підказувати допомагало й те, що я й сама не все знала. І тому класна штука – електронний довідник або спитай у того, хто знає і має час, щоб допогти. Діти швидко освоїли електронний довідник та залюбки допомагали один одному. З групою мені дуже повезло.
І озираючись назад хочу сказати: «Насправді, це вже не так страшно!»
__________________________
Зайченко Світлана Анатоліївна
ЗОШ с. Мар'янівка Новомосковського р-ну Дніпропетровської обл.
Моя «історія успіху» формування сучасної особистостіМоя «історія успіху» почалася з того, що в червні 2011 року я пройшла навчання при Дніпропетровському обласному інституті післядипломної педагогічної освіти за програмою Intel «Шлях до успіху». Ця програма надихнула на креативність, новизну, оригінальність дій. З нетерпінням чекала нового навчального року, аби організувати дітей для розвитку їх творчих можливостей та поставити на справжній шлях успіху.
Ось і довгоочікуване перше заняття! На ньому ми розтлумачили поняття «громада», «спільнота», розробили правила для спільноти колективу учнів 8 класу. Учні з захопленням
взялися до навчання комп’ютерних технологій шляхом навчання в малих освітніх спільнотах. Крок за кроком активно оволодівали навичками роботи за комп’ютерними програмами; щиро раділи першим успіхам, результатам, особистим компетенціям, вмінням створювати і захищати свої міні - проекти, оцінювати проекти товаришів. Всі проявляли зацікавленість, оцінювали свої плюси і мінуси кінцевого результату нововведень. Тренінги, ігрові вправи допомогли впевненіше триматися перед аудиторією, вільно висловлюватися , знаходити правильні рішення.
Аналізуючи проблеми мешканців нашого села, учнівські спільноти охоче взялися вирішувати питання довкілля, адже всі учні хочуть жити у чистому селі, ходити чистими, не засміченими вулицями, пишатися красою зелених насаджень, вдихувати свіже незабруднене повітря .
З чого почати? Спланувати роботу, прорахувати результати, прийняти рішення.
Перші кроки учнівські нові об’єднання робили сміливо, впевнено долаючи перешкоди, а саме: шукали ймовірні шляхи збереження і примноження зелених насаджень, їх поновлення ; вирішення проблеми смііттєзвалищ, окультурення місць відпочинку, збереження біорізноманіття рідного краю. А ще ці спільноти є однодумцями, активними учасниками шкільної екологічної агітбригади «Друзі природи», яка є неодноразовим призером районних та обласних фестивалів екологічної творчості.
Другий крок був важчий, адже треба було реалізувати намічені завдання, отримати результат і, власне, задоволення від проведеної акції. Звичайно, були труднощі, не все вдавалося з першої спроби, однак надійне плече друзів допомагало в цих ситуаціях.
І, нарешті, настав той час, коли проект реалізовано. Всі з розумінням проблеми, дохідливо і зрозуміло донесли до учнівського та вчительського колективів свої можливості, уміння планувати роботу, прораховувати результат, використовувати джерела інформації, самостійно збирати і накопичувати матеріал, аналізувати, співставляти факти, аргументувати свою думку, приймати рішення, представляти створене перед аудиторією, вступати в діалог зі слухачами, оцінювати себе та інших.
Вцілому, успіх - це формування особистості , потрібної і корисної для суспільства, особистості, яка може досягти високих ідеалів, мати повагу і пошану.
Я переконана в тому, що в майбутньому учасники проекту «Шлях до успіху» стануть високоінтелектуальними, освіченими, здатними діяти в інформаційному просторі, а, може, навіть, будуть відомими і знаменитими.
______________________________
Гапонова Тетяна Іванівна
ЗОШ с. Златоустівка Волновахського р-ну Донецької обл.
Творчество – важнейший элемент успехаКаждый человек хотел бы быть успешным и не важно, в какой сфере деятельности. В наше время нанотехнологий для молодежи немаловажен факт стать популярным, известным, успешным.
С 20 сентября 2011 по 24 апреля 2012 в нашей школе І-ІІІ ступеней проводились курсы «Компьютерных технологий для местной общественности». В программе курсов приняло участие 10 учащихся ( 3 мальчика и 7 девочек). Для детей работа с компьютером не нова, т.к. многие ребята уже умеют им пользоваться. Однако программа Intel предусматривает не только обучение информационных технологий – дети учатся критически мыслить, приобретают навыки проектной деятельности, кооперативного обучения. Работа в парах помогает следовать инструкции по каждому занятию. Учебное пособие, по которому ребята обучаются, дает возможность, как проявлению творчества, так и придерживаться необходимых правил.
Как результат их плодотворной работы, в конце каждого занятия они представляют свой «продукт» ( марка, объявление и т.п.). Большое внимание уделяется психическому состоянию ребят. Уже с первых занятий дети создают «свои правила»: учатся слушать, вести дискуссию, развивают в себе уверенность, самодостаточность и независимость мышления.
При разработке и выполнении учебных проектов было создано 2 группы. 1-я группа работала над проектом «Чистое село», а 2-я группа «Школьная площадка». Ребята общались не только со своими сверстниками, а также с администрацией школы, сельским головою, директором ООО «Россия», местным комитетом. Умение презентовать проекты помогло ребятам в оказании материальной помощи со стороны местной власти. На презентацию были приглашены также и родители, которые были также увлечены речью своих детей, их умением преподнести доводы в необходимости реализации их проектов. Некоторые моменты очень понравились местным жителям и они взяли их на вооружение при благоустройстве не только своего двора, а также детского сада ( родители изготовили своими руками «лебедя» из шин).
Программа Intel «Шлях до успіху» дает возможность познать новое и проявить свое творчество. Новшество в обучении, интерес к самопознанию, самовоспитанию, самореализации – все это позволяет развитию творческой инициативы и в совокупности ведет к успеху.
Всякий успешный человек оценивается обществом. Быть полезным людям, показать пример, повести за собой – это значит стать лидером, стать успешным. И ты это чувствуешь благодаря программе Intel «Шлях до успіху». Я вместе с детьми на пути к успеху!!!
Немає коментарів:
Дописати коментар